1. (у біології та медицині) Пов’язаний з абіофізіологією — розділом фізіології, що вивчає вплив небіологічних (фізичних, хімічних, кліматичних тощо) факторів навколишнього середовища на живий організм, його функції та стани.
2. (у сільському господарстві) Стосуючийся вивчення та регулювання фізичних і хімічних умов середовища (ґрунту, води, повітря) з метою оптимізації росту та розвитку сільськогосподарських культур.