люди

1. Представники роду Homo sapiens, розумні істоти, що характеризуються мисленням, мовою, здатністю до суспільного життя та творчої діяльності; людський рід загалом, людство.

2. Група осіб, об’єднана спільними ознаками (професією, місцем проживання, соціальним станом тощо); населення, народ.

3. Особи, які оточують або супроводжують когось; знайомі чи незнайомі особи в певному середовищі.

4. Підлеглі або наближені до когось особи; персонал, слуги (застаріле або іронічне значення).

Приклади:

Приклад 1:
Місточки збиваю, всі гребельки зриваю, всі гатки, всі запруди, що загатили люди, — бо весняна вода, як воля молода! (Хвилює воду ще більше, поринає і виринає, мов шукаючи щось у воді.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Просто це вже були люди дещо старші за віком, які переросли юнацьке шумовиння і вся енергія яких пішла у сферу інтелектуальну, люди, як правило, з освітою, здебільшого сімейні, з дітьми». Прогулянки до лісу, вогнище, пісні — народні, бардівський фольклор.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Щоб відчути це, раджу вчитатися у фундаментальні й правдиві спогади, які публікуються протягом останніх років у журналах «Сучасність» та «Кур’єр Кривбасу» — «Homo feriens» Ірини Жиленко і «Люди не зі страху» Світлани Кириченко, а також у книгу спогадів Василя Овсієнка «Світло людей» (Київ; Харків, 2005). Серед визначальних рис ментальности цих людей — примат духовного над матеріальним, беззастережний, не награний, органічний.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”