drevosliv.com

Словник Української

лучити

Буква

1. (застаріле) З’єднувати, поєднувати, сполучати щось із чимось.

2. (діалектне) Траплятися, ставатися, відбуватися.

3. (у літературних та історичних текстах) Зводити, скликати, збирати разом (наприклад, людей, військо).

Приклади:

Приклад 1:
Лучити(сь) — 1) статись, скоїтись, трапитись; натрапити, неочікувано зустрітись з кимось («якби ще раз було лучилося арештованє, я би втік»; «єї не лучиться жених. Лучився — все пропало»; «але чо ти на мене лучив, бодай тебе Бог скарав»); 2) об’єднуватись («лучімся з партією соціалістичною»).
— Зеров Микола, “Камена”

More posts