лупити

1. Сильно бити, вдаряти когось або щось, зазвичай зі звуковим ефектом (лускотом, тріском).

2. Розколювати, розбивати щось тверде (наприклад, горіхи, яйця) для отримання вмісту.

3. Розмовне: дуже швидко бігти, їхати або інтенсивно щось робити.

4. Розмовне, переносне: брати зависоку ціну, обдирати когось грошей.

5. Діалектне: знімати шкіру, кору, лушпиння; очищати від оболонки.

Приклади:

Приклад 1:
Пішла Салієнкова — я давай паскудити Настуню: «Значиться, ти мені добра не прияєш?» Лаю, а воно знов: «Як я свідчитиму, коли це підмана?..» Горпина зробила чималеньку, дуже ефектну паузу, а потім заходилася розказувати далі: — Я — лупити її, а воно товче своє: «Це брехня, а Салієнчисі аж гвалт потрібні гроші». Я шустрю її без пощади — вона зціпила зуби, мовчить, наче не її, а якесь беревело б’ють!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Потурай тiльки їм: вони, пожалуй, радi, щоб тобi за все, про все шептати, аби б грошики лупити. А хто що може чоловiковi зробити, опрiч бога милосердного?
— Самчук Улас, “Марія”