крісло

Приклад 1:
З переїздом Інституту літератури 1960 року до нового приміщення на Кірова, 4, а особливо після смерти Білецького 1961 р., коли у директорське крісло сів Шамота, атмосфера там ставала дедалі напруженішою. Недарма я так плакала на похороні Білецького, відчуваючи, що з його відходом щось справжнє й добре пішло назавжди.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Та, завітавши мимохідь пару разів, тінь зникала безслідно з музейних обріїв, і Арсен Петрович Витвицький, повагавшись, знову сідав в своє директорське крісло. Найголовніше те, що в роки громадянської війни, — хоч за цей час, від 1917 р. до 1923 p. в місті змінилося двадцять дві влади, — його не розстріляли й не повісили, він не помер ні від голоду, ані від тифу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”