1. Прийменник, що вказує на виняток, виключення когось або чогось із загального числа, кола осіб, предметів, явищ тощо; за винятком, окрім.
2. У поєднанні з прислівниками та сполучниками (крім того, крім цього, крім усього) уживається для додавання нових відомостей, вказівки на додаткову обставину; також, до того ж.