крутість

1. Абстрактна назва ознаки за значенням прикметника “крутий”; властивість, яка характеризує високу ступінь нахилу, стрімкості або вертикальності (про схил, берег тощо).

2. Перен. Сукупність якостей, що викликають захоплення, повагу або здаються винятковими, вражаючими; “кльовість”, “прикольність” (сленг).

3. Розм. Про явище, дію або предмет, що сприймається як щось дуже добре, цікаве, модне або ефектне.

Приклади:

Приклад 1:
А через те, що тут був дуже крутий спуск, господарі зробили жердочку аж до самого Тясмину, Місцевість навколо спуску через стрімучу крутість ніколи і ніким не оброблялася. Вдень її відвідували хіба якісь одчаяні вівці чи кози посмикати трави на жовтій глині між каменем.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”