крупник

1. Солодкий алкогольний напій, настоянний на меду з додаванням круп (часто гречаної, ячмінної або вівсяної) та спецій (імбир, гвоздика, кориця тощо), традиційний для слов’янської кухні.

2. Страва, густа каша, зварена з круп (гречаної, пшоняної, рисової тощо), часто з додаванням молока, масла, родзинок або меду.

3. (Заст., діал.) Той, хто торгує крупами; круп’яник.

Приклади:

Приклад 1:
Маркіян Шашкевич ОЛЕНА (Казка) Музика різко від уха заграв, а бас то загудів, то, в лад вибиваючи, моторні дівчата аж піднімав; а хоть ноги потомлені — до круглого рвалися танка; гарні хлопці в підкови до складу кресали, позираючи радосно кождий по своей дівчині; сваненьки з молодцями, стиснувшися в кутку коло припічка, хоть дрібненько, но частенько витрясали крупник із чарочки, не дбаючи, собі раденькі, на старих своїх довговусих господарів, на другім боці в куті, коло скрині, спорою мірою попиваючих. Було то весілєчко… — Гей, хлопці, чи спите!?
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
– 384 c. 21 Крупник А. Б. Изучаем С++ [Текст] / А. Б. Крупник.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”