Круглоязиковість — здатність людини вимовляти звук [р] (твердий і м’який ясенний дрібний вібрант), що є нормою для української та багатьох інших мов; правильна вимова літери “р”.
Круглоязиковість — у логопедії: стан мовленнєвого апарату, при якому мова рухається вільно та правильно, що забезпечує чітку вимову зокрема сонорних звуків, до яких належить [р].
Круглоязиковість — рідкісне вживання: віртуозне, красномовне володіння мовою; уміння говорити гладко, переконливо та виразно (за аналогією з “язикатість”).