кром

1. (історичне) У середньовічній Русі — прикордонна, порубіжна територія, околиця князівства або землі; край, межа.

2. (історичне, архітектурне) Старовинна назва внутрішньої укріпленої частини міста, дитинця (кремля), особливо у західноруських землях.

3. (рідковживане) Те саме, що “край”, “межа” у переносному значенні (наприклад, на самому кромі прірви).

Приклади:

Приклад 1:
886 Кром 3, 43.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 2:
1089Г&, Крещ7 въ Лэт: w со€ ЅТЧД, Зона>, том7: Г& Куроп7: же Баро=: Кром: и3 Стрко+: и3деже и3 выш. 1090Д&, Крещ: въ Лэт: t со€: ЅVXГ Нест: въ том лэт Зона>, том: Г Куроп7: и3 Баро= въ Лэт, ЦНИ Март бэl к=: Г Стрік: книg: Д&.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
1103 Кром: Книg: Г&.Баро=: Рок7 WX&ГСтрии: Лиcт РМ&И. 1104 Зона>: Книg: Г&.Кром: Книg: Г&: 1105 Стри: Лиcт РМ&В.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”