1. В архітектурі та будівництві — спосіб облицювання фасадів будівель за допомогою невеликих кам’яних плиток (крокій) неправильної форми, що утворюють мозаїчну, нарочито грубувату поверхню з вираженими швами.
2. У мистецтві — техніка створення художнього зображення або орнаменту з дрібних, різнокольорових камінчиків, смальти або інших твердих матеріалів, укладених у розчин, що є різновидом мозаїки.