кровоточити

1. Виділяти кров із пошкоджених судин, тканин організму внаслідок рани, хвороби тощо.

2. Перен. переживати сильний душевний біль, страждання; залишатися відкритою, незагоєною (про рану, втрату, образу).

3. Перен. (про органи рослин) виділяти сік, що нагадує кров, при пошкодженні.

Приклади:

Відсутні