1. Пов’язаний з анатомічними структурами та їх клінічними проявами, що стосується взаємозв’язку будови органів і тканин людини з симптомами захворювань та методами діагностики.
2. Характерний для напряму в медицині або конкретного методу дослідження, що ґрунтується на поєднанні знань з анатомії та клінічної практики (наприклад, анатомо-клінічний метод локалізації уражень у неврології).