1. (біол.) Стан живого організму, при якому різкі зміни умов довкілля (наприклад, висушування, заморожування) призводять до повної зупинки всіх видимих проявів життєдіяльності та метаболізму, що дозволяє йому пережити несприятливий період; припинення життя на видимих рівнях.
2. (мед., психол.) Рідкісний синдром, при якому людина довгий час перебуває у стані, що нагадує глибокий сон або сплячку, з різким уповільненням життєвих функцій, що може бути спричинено важкими психічними травмами або іншими факторами.