1. (від італ. credenza — довір’я) У середньовічній Європі — спеціальний стіл або шафа, де перед подаванням на стіл їжу та напої перевіряли на отруту (дослівно — “випробування довіри”).
2. Високий шафовий меблевий предмет з фасадами, який використовується для зберігання посуду, скатертин та сервірувальних приладів; часто має верхню стільничну поверхню для тимчасового розміщення страв.
3. У церковному вжитку — невеликий столик або ніша в ризниці, де зберігаються покриття для вівтаря, покривці, рушники та інші предмети, необхідні для богослужіння.