заразити

1. Передати інфекційну хворобу, шкідливі мікроорганізми або певний стан (наприклад, збудження) іншій людині, тварині, рослині.

2. Викликати у когось певні почуття, настрій, ідеї, ставлення, передавши їх своїм прикладом або впливом (переносне значення).

3. (У техніці) Внести шкідливу комп’ютерну програму (вірус, шкідливий код) в систему, пристрій або файл, порушивши їх нормальну роботу.

Приклади:

Приклад 1:
Проте копи він, після секундного заціпеніння, ніби відсуваючи з голови чавунний шолом, на який обернулося посіріле повітря, таки глянув угору, то побачив, що над ним, скільки ока, з усіх бапьконів висять, похитуючися повішені, неймовірно видовжені й побільшені смертю й дедалі грізнішими сутінками, поспуговуючися якими, мерці майже торкалися босими ногами його, Сороки, голови, хоча він щодуху вже мчав серед снігу дедалі вужчою стежкою, котрій, здавалося, не буде кінця, тому що повішені, ніби й собі скачучи над ним, Сорокою (хоча він, увібравши голову в плечі й пригнувшися, летів уперед), супроводжували його аж до помешкання Степаниди Полікарпівни, до якого він ледве живий ускочив, згодом і сам дивуючися, як він, не увередившися, промчав під усіма тими навислими над ним трупами, що видовжувалися на те лише, аби заразити і його, Сороку, трупною отрутою, щоб у заваленому снігом і новими напастями місті не залишилося нічого живого. Щойно коли Степанида Полікарпівна на його, Сороки, наполегливе прохання замкнула двері не лише на ключ, а й на великий засув, йому вперше спало на думку, що досі він боявся не так мертвих, як живих, проте ці мертві, ґвалтовно вирвані з життя, волали помсти й крови, пробуджуючи до нового втілення дедалі страшніших демонів, які, підскоком, зловтішно ширили криваві сіті на весь світ, з п’явчастих петель яких він, Сорока, намагався виборсатися ще тоді, як замість наукової діяльности, припиненої погромом української інтелігенції, переключився на принагідні рецензії до перекладних видань із чужомовних літератур, що уможливлювало йому здобуте ще до революції знання європейських мов, вже сама собою контрреволюційна обставина, яка несхибно завела б його на Сибір, а там і на той світ, як і майже всіх його колеґ, якби він випадково не поїхав до тітки до Чугуєва, а тоді частково з тітчиної намови, а частково тому, що не відважився освідчитися в любові Ніні Семенівні Бурбан, небесноокій молодиці з двома дітьми, яка однак невдовзі взяла шлюбну розлуку і яка, не виключене, одружилася б поновно не з Костем Самійленком, а з ним, Сорокою, якби він виявив трохи більше наполегливости й лишився на Україні, де натоді найвідчутніше горіла земля під ногами, замість тікати до Казахстану й до Алма-Ати, звідки він лише коротко перед війною повернувся до Харкова, куди його пригнала виша сила, обернувшися тугою за Україною, де він вирішив будь- що-будь залишитися, вже без тітки та її за роки спільного перебування в Алма-Аті дуже прив’язаної до нього, Сороки, онуки, котру тітка після смерти єдиної дочки виховувала на свій лад, викравши шестилітню тоді дитину від зненавидженого зятя, єдина провина якого містилася в тому, що він не завжди втрапляв танцювати під дудку тещі, котра не витримувала навколо себе іншої, ніж її власна, волі і котра тепер виховувала онуку з такою ж ретельністю, як колись дочку, що саме тоді, коли вже всі звикли до думки: тітчина одиначка звікує старою панною, знайшла собі миршавого глистюка на її, тітки, горе й розпуку, внаслідок чого тітка мало не наклала на себе руки, так уже нестерпно було їй бачити, як на її очах гине майже тридцять шість років самопосвяти й праці, безславно зводжуваної доччиним одруженням нанівець, і це лише тому, що отакий собі нічим не привабливий, кислоокий глистюк, не знати якими чарами, заманив її підстаркувату дочку в ліжко, домовину всіх розумних жінок, і зробив із досі ніби й здібної, і не дурної та едукованої жінки безмозку, зведену до найнижчих тваринних потреб рабу, із чим вона, тітка, ніколи не могла примиритися, а тому й ненавиділа свого зятя, гірше від радянської влади, до створення якої свого часу, хоча згодом тітка це пристрасно заперечувала, і вона докладала своїх рук.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Аналогічну грибкову цвіль було виявлено також на мумії фараона Рамзеса II, однак французькі медики, які «лікували» цю мумію, залишилися живі завдяки тому, що, боячись заразити мумію, працювали в респіраторах і гумових рукавичках. Наприкінці 30-х років археологи виявили в Танісі гробницю фараона-лівійця Шешонка II, а в ній — саркофаг із електруму, посмертну маску і мумію фараона, яка дуже добре збереглася.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Схiдний фаталiзм, еге ж, — у росiян це є, з нами гiрше, складнiше, ми, власне, нi се, нi те, Європа встигла заразити нас мутною гарячкою iндивiдуальної хотi, вiрою у власне “можу!” — одначе пiдстав для його справдження, чiпких структур, котрi б те “можу!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”