Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що є замкненим, ізольованим від зовнішнього середовища, інших систем або впливів; відокремленість.
2. Психологічна риса характеру, що виражається в обмеженні зовнішніх контактів, неспілкуванні, відчуженні від оточення; некомунікабельність, інтровертованість.
3. Матем. властивість множини чи системи, що полягає в тому, що результати певних операцій над її елементами залишаються в межах цієї самої множини чи системи.
Приклад 1:
Природно-кліматичні умови визначили оазисний характер осілого життя в країні, його відносну замкнутість у межах сім Ч, племені чи цілого географічного регіону, слабкий зв ’язок із довколишнім світом. Особливо ізольовано розвивалися важкодоступні гірські місцевості.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”