1. (в астрономії) Пов’язаний з азимутом і висотою (широтою) світила над горизонтом; що описує або використовує горизонтальну систему координат, в якій положення об’єкта на небосхилі визначається азимутом і висотою.
2. (про телескоп, монтування) Такий, що забезпечує обертання оптичної труби навколо вертикальної (азимутальної) та горизонтальної (широтної) осей, дозволяючи спостерігати об’єкти за будь-яким азимутом і висотою.