1. (в геодезії та картографії) Діаграма, графік або спеціальна шкала, що відображає залежність між істинним азимутом (кутом між напрямком на північ і напрямком на об’єкт) та дирекційним кутом (кутом між напрямком, паралельним осьовому меридіану зони, і напрямком на об’єкт), використовується для переведення цих величин при роботі з топографічними картами.
2. (в навігації) Крива на навігаційній карті або планшеті, що з’єднує точки з однаковим значенням азимуту на пеленгований об’єкт (радіомаяк, світло тощо); застосовується для визначення місця спостерігача.