забалакування

1. Дія за значенням дієслова “забалакувати” — початок розмови, обговорення чи довгого мовлення, часто з відтінком зайвої балакучості або відволікання від основної теми.

2. (у лінгвістиці, рідко) Початкова частина мовленнєвого акту, вступ до розмови, що слугує для встановлення комунікативного контакту.

Приклади:

Приклад 1:
На всі її забалакування серед лекцій професор одповідав дуже коротко й діловито, хоч і ввічливо, і зручно переводив розмову на граматику, та все бідкався, що часу в них мало, а лекція скоро кінчиться. Дійшли вони в своїй граматиці до розділу особистих займенників, і не можна було перекладати дальших практичних діалогів, доки Зоя не навчиться без помилок відмінювати меня, тебя, себя, мне, тебе і т. д. Професор сказав їй, щоб вона вивчила відмінювання не сама з книжки, а тут-таки на лекції при ньому, під його проводом та контролем, та й терпеливо поправляв її, коли вона російську форму тебя, що повинна вимовлятися тьебья, вимовляла або тйебйа, або тіба.
— Тютюнник Григорій, “Вир”