1. Дія за значенням дієслова “з’єднувати” або “з’єднати”; об’єднання окремих частин, елементів у єдине ціле, встановлення між ними зв’язку.
2. Місце, де з’єднано, стикуються окремі частини, елементи чогось; стик, сполука.
3. Технічний пристрій або деталь, що забезпечує механічне, електричне тощо сполучення частин механізму, конструкції, мережі.
4. У граматиці — службова мовна одиниця (сполучник, прислівник, частка тощо), що виражає синтаксичний зв’язок між словами, частинами складного речення або окремими реченнями в тексті.