з’явлюваний

1. (у філософії, особливо в контексті феноменології) Такий, що може бути даним у досвіді, сприйнятий у своїй безпосередній явності; що є предметом інтуїтивного усвідомлення.

2. (у лінгвістиці та семіотиці) Такий, що стосується зовнішнього вираження, прояву смислу чи значення в мовних формах або знакових системах.

Приклади:

Відсутні