дівоцький

1. Стосовний до дівчини, дівчат, властивий їм; призначений для дівчат.

2. Уживається у складі власних назв географічних об’єктів, зокрема гір, річок, урочищ (наприклад, Дівоцька гора).

Приклади:

Приклад 1:
Дівча­там тре­ба світу – ба­га­то світу… Тре­ба, щоб і їх по­ба­чи­ли; тре­ба, щоб і во­ни ба­чи­ли… Тре­ба, щоб бу­ло чим зга­да­ти мо­ло­дий, дівоцький вік! Заклекотав ге­не­ральський па­лац… Му­зи­ка, аж стру­ни рве – грає; у вікнах світла-світла – зда­ле­ка здається: го­рить усе­ре­дині па­лац!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”