Дієприслівник, що виражає причинно-наслідковий зв’язок і вказує на позитивну причину, обставину або фактор, завдяки якому сталося, відбулося щось; відповідає значенню “завдяки комусь, чомусь”, “внаслідок чогось доброго, корисного”.
дякуючи
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі. Від озера наближається , а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Ба навіть інтересну Зою, що її ймення всі, дякуючи Байроновій «Maid ot Athens[35]», швидко затямили, краще любили вони звати між собою епітетом «трапезундська вдовичка», а не «Зої»; а втім, її давно вже не було тоді в Туапсе. Так само, до речі сказати, вони й молодого хлопця Андропула, що вчився в Катеринодарській реальній школі, а тепер літував удома, ніколи не звали між собою на ймення, а мали його під прізвищем «яраліст», бо так вимовляла це слово його .
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Хiба кровi не варта краса? Ось тобi, сестро, яса! Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, i никне в житi. Вiд озера наближається , а з нею молода повновида молодиця, в червонiй хустцi з торочками, в бурячковiй спiдницi, дрiбно та рiвно зафалдованiй; так само зафалдований i зелений фартух з нашитими на ньому бiлими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синiм, намисто дзвонить дукачами на бiлiй пухкiй шиї, мiцна крайка тiсно перетягає стан, i вiд того кругла, заживна постать здається ще розкiшнiшою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспiває за нею. Ходiть, Килинко, осьде край берези ще свiже зiллячко.
— Українка Леся, “Лісова пісня”