Приклад 1:
Відкрив для себе Вальтера Скотта і Олександра Дюма. Захоплювався «житіями святих», і за всі свої дрібні заробітки купував «маленькі книжечки з чудесними історіями».
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Я запевняю, що «Три мушкетери» написав несамовитий Ринальдо Ринальдiнi, а професор Канашкiн запевняє, що цей твiр не належить перу «письменника Ринальдо Ринальдiнi, а належить перу французького письменника Гофмана-молодшого, що писав пiд псевдонiмом Дюма (батько)». Тодi до нас пiдходить Олесь Досвiтнiй (переступає через калюжу) i каже: — Драстуйте, товаришi!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Гриневецький пі- шов із дотеперішнім перекладним репертуаром у бій і почав поволі й систематично вводити на сцену нові імена, нові твори – Шіллера “Розбійники”, “Інтриґа й любов”, Оне (Ohnet): “Властитель гут”, Кляйста “Розбитий дзбанок”, Діма [Дюма]–Невського “Данішеви”, Островського “Буря” (обнова), Потєхіна “В сіті судьби”, Ґольдоні “Дивна пригода”, Розена “Ой, ті мужчини”, Зудермана “Честь”, Мо- зера “Фіялковий герой”, Шентана “Дівчина з чужини”, Вільбран- та “Донька Фабриція”, Балуцького “Грубі риби”, “Гуси й гусочки”, “Дім отвертий”, “Свояки”, Фредра “Пан Бенет”, “Богатирська донь- ка”, “Борба жінок”, Ясєньчика “Лєна”, Абрагамовича-Рушковського “Муж з чемности”, крім того, виставлено – “3а звіриною”. Коло перекладів найбільше працював Євген Олесницький, що придбав тоді для української сцени (не вчисляючи опереток) цілий ряд цінних творів, як: “Дівчина з чужини”, “В сіті судьби”, “3а зві- риною”, “Донька Фабриція”, “Лєна”, “Пан Бенет”, “Свояки”; Фран- ко переробив для нашої сцени “Розбитий дзбанок” Кляйста; Іван Гриневецький “Данішеви” і “Грубі риби”, Юліян Целевич “Дивна пригода”, Я. Цурковський “Розбійники”, Єзєрський “Інтриґа й лю- бов”, Євген Новицький (Санецький) “Фіялковий герой” та “Гуси й гусочки”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
