1. (у мовознавстві) Звукова зміна в корені слова, що виникає внаслідок чергування голосних залежно від наголосу або фонетичного оточення; внутрішня флексія, аблаут.
2. (у поетиці) Риторична фігура, що полягає у повторенні однакових або схожих голосних звуків у ряді слів для створення певного звукового ефекту; різновид асонансу.