1. У небесній механіці та астрономії — точка орбіти обертового тіла (планети, супутника, комети тощо), найвіддаленіша від центрального тіла, навколо якого відбувається обертання.
2. У загальному значенні — найвища, найвіддаленіша точка траєкторії руху об’єкта відносно певного центра притягання або відліку.