Аподема (від грец. ἀπόδημος — відсутній, подорожуючий) — у Стародавній Греції особа, яка тимчасово виїхала зі свого рідного міста (полісу) для проживання в іншій місцевості, часто з політичних, торгових чи освітніх причин, але зберігала права громадянства у своєму полісі.
У сучасному вжитку (переважно історичному та науковому) — термін для позначення грецького колоніста або переселенця, який не втратив формального зв’язку з метрополією, на відміну від апойка (засновника нової, незалежної колонії).