Приклад 1:
уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені. — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
(2 ) Венеція, 1 березня 1993 р. Вельмиповажний пане Перфекцій!1 Наш спільний знайомий і добрий приятель, доктор психіятрії Франк Попель (Льозанна, Швайцарія) пореко мендував Вас яко потенціяльну одиницю від Укранії для участи в інтернацйональному семінарі культурально- духових діячів, що його організовує наша Фундація «La morte di Venezia»2 спільно з окремими інтелектуаль ними, комерціяльними і сакральними кругами. Тема семінару: «Пост-карнавальне безглуздья світу: що на обрії?» Якщо Ви готові є засвідчити Вашу заінтересованість у пойменованому вижче семінарі, то просимо ухильно прибути до Венеції не пізніше 5 березня р. б. і виступити зі Словом на одну з окреслених нище тем (об’ємність Вашого відчиту не мусить перевершувати 7-8 сторін машинопису компутерального).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Серед слідів цього минулого Стах зауважив кілька ясно-синіх плям, безумовно, чорничного атраменту, посаджених недосвідченим перепису вачем книг фра Мікеліно під час роботи над опісля канонізо ваним текстом Якопоне да Тоді «Stabat Mater» — юний монашок, можливо, дуже хвилювався, вперше вмочивши обважніле, наче добрий спис, перо у густо-синю безодню каламаря; тут же — кілька плям брунатного кольору, що з рівним успіхом могли бути як кров’ю з носа вічно хворого бібліотекаря фра Амадео (XV ст. ), так і необачно розхлюпа ними рештками пресолодкої мальвазії, котрою любив позловживати абат Бенедетто, сидячи над доброю книгою або філософуючи в товаристві одразу трьох видатних бого мазів — Тіціяна Вечелліо, званого Тіціяном, Якопо Робусті, званого Тінторетто, і ДоменікосаТеотокопулоса, званого Ель Ґреко.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
