дмух

Приклад 1:
Та й дмух­ну­ла на Оле­ну, а та нi з сього нi з то­го i ста­ла со­бi дрi­ма­ти. Вп’ять вра­жа ба­ба ста­ла гор­щик мi­ша­ти i вп’ять кри­чить у ко­мин тiї ж ре­чi: “Тер­лич, тер­лич!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 2:
Та вп’ять дмух­ну­ла на хо­рун­жiв­ну, а во­на, сер­деш­на, так i зас­ну­ла… Ста­ла ба­бу­ся ут­ре­те мi­ша­ти зiл­ля i вже що є ду­ху у тру­бу кри­чить на тер­лич; i як до­ве­ла до од­но­го, так аж за­пи­ща­ла вiд на­ту­ги, кри­ча­чи зо всiєї си­ли та зо­ву­чи па­на Ула­со­ви­ча, а на хо­рун­жiв­ну дмух­ну­ла i го­во­рить: “А хто спить та со­пе, так не­хай i зах­ро­пе”. А вiд сього пан­на Йо­си­повнй бе­бех у по­душ­ки та й зах­ро­пi­ла на всю ха­ту… А тут щось iз сi­ней у хат­нi две­рi – геп!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Ось воно: “Дмух ну – прийміть Дух Святий”. Таким чином будеш одне й те ж З ним, як і він з батьком твоїм.
— Тютюнник Григорій, “Вир”