американська

1. Яка стосується Сполучених Штатів Америки, їх території, населення, культури, політики тощо; властива цій країні, що походить із неї.

2. Яка стосується континенту Америка (Північної, Центральної або Південної), його народів або країн.

3. Яка стосується індіанських народів та культур Америки (зазвичай з уточненням: північноамериканська, південноамериканська).

Приклади:

Приклад 1:
LUoncunt — це американська мрія! ЩоїіЬооЬв, як молоді кавуни.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Вона підсіла щойно перегодя, давши змогу Прокопові, не поспішаючи, виплутатися з вуличок, де стояв Ярців будинок, половину першого поверху котрого займав невеличкий антикваріат, — Ярцева давня мрія, перші підвалини до втілення в життя якої Ярцьо заклав ще в Парижі, копи за активної допомоги Левка Сахна, що мав деякі зв’язки, йому, Ярцеві, щоб не захиріти з голоду на красній штуці, довелося, так і не закінчивши художньої академії, оскільки в нього, Ярця, не було заможної тітки, яка його утримувала б, довелося терміново спеціялізуватися на підроблюванні старих ікон, а трохи згодом, перед від’їздом до Америки, й на стилевих меблях, — фах, що на ньому Ярцьо набив собі руку, і це йому пізніше не абияк стало в пригоді, хоча Ярцьо бідкався перед усіма знайомими, що він заради хліба щоденного відбіг свого покликання, але, мовляв, з миттю, як він, Ярцьо, виведе свого єдиного нащадка, Ярему, в люди й зіб’є достатній капітал, який уможливить йому не гарувати на старість, він усе кине й присвятиться виключно малярству, — запевнення, що його Ярцьо не забув кілька разів повторити й Прокопові, байдуже що Прокіп і не сумнівався в Ярцьових спроможностях, а, навпаки, завжди в таких випадках висловлював переконання, що Ярцьо ще здивує світ, чого він, Прокіп, бажає йому від щирого серця, бож Ярцьо, попри свою невигойну пристрасть забагато говорити, якою, може, він надолужував не здійснену кар’єру маляра, був непоганий чоловік, котрому він, Прокіп, симпатизував, потім зупинився біля кіоску Марка Винаря, щоб купити пачку цигарок і перекинутися одним, другим словом із Марком про міжнародне становище в світі, а особливо про нові, дедалі розперезаніші утиски на Україні, оскільки Маркова дружина, народжена в Пенсільванії українка і цим ніби заброньована від радянського безправ’я американська громадянка, нещодавно їздила до родичів поблизу Львова, привізши маловтішні новини, що їх Марко й переповів Прокопові, — і щойно тоді, як він, Прокіп, став повертати на автостраду й на останньому перехресті побачив юнака з піднятим догори пальцем, що його, Прокопа, відрухово змусив загальмувати авто (копи з ним не їхала Дзвенислава, яка остерігалася вбивць і збоченців, він, Прокіп, охоче підвозив дорожніх прохачів, котрі подорожували на палець, цим ніби сплачуючи данину, що колись і його, Прокопа, не раз підвозили на палець, який змусив його тепер загальмувати авто) і відчинити двері, впускаючи до середини кучерявого немитого хлопця з плескатою футбольною торбою, — вона, смерть, і об’явилася, бо тієї миті, як кучерявий хлопець, замість сісти поруч із ним, Прокопом, поліз на заднє сидіння, зручно вмощуючися, ніби в далеку подорож, і, перекладаючи манатки на інший бік, футбольною торбою зачепив дзеркало, яке перекосилося, на секунду зблиснувши семафорними вогнями, він, Прокіп, раптом усім тілом відчув: він узяв підвозити смерть! — однак, замість ухопити смерть у подобі немитого юнака за петельки й блискавично виштовхнути на бруківку, він, Прокіп, прислухаючися до підземних поштовхів у собі, на секунду завагався, поправляючи дзеркало, аби перед очима, що діється ззаду, і, вже знаючи, що він ніколи не побачить ні Дзвенислави, ні Петрусика, й сам дивуючися, що це він справді говорить, запропонував своєму пасажирові заїхати з ним, Прокопом, на склянку коньяку чи віскі спочатку до одного, а перегодя до другого, а там уже й до якогось без ліку бару на Давн Тавні, де в «Орхідеї», як згодом розповідав Івась Коновченко, після смерти дружини частий гість «Орхідеї», він, Коновченко, востаннє й бачив Прокопа в супроводі немитого кучерявого хлопця, який часом виглядав збабченим дідуганом із футбольною торбою, в котрому він, Коновченко, навіть ще не бувши напідпитку, одразу впізнав Прокопову смерть, якій Прокіп, сам ледве пригублюючи келішок, щедро замовляв спиртне, не щоб, підпоївши, позбутися страшного компаньйона, а щоб з власної волі цілком свідомо, хоч і не знати, з яких причин, адже такому щасливцеві, як Прокіп, усе само давалося в руки, — піти за тіточкою з косою, бож.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
На ринку складських послуг Канади провідні позиції займає американська компанія USCO Logistics. Більшість аутсорсингових логістичних компаній у Канаді займаються даним бізнесом не більше 10 років.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”