1. (У логіці та семіотиці) Такий, що має самостійне, незалежне значення і може виступати окремим членом судження (на противагу синкатегорематичним словам, які набувають значення лише у поєднанні з іншими).
2. (У лінгвістиці) Про слово або мовну одиницю: яка сама по собі позначає певне поняття, предмет або ознаку і виконує номінативну функцію (наприклад, іменник, прикметник, дієслово).