давній

Приклад 1:
Упорядковуючи свій архів, я знайшла в давній папці кілька забутих аркушів — свої переклади з Уладзіміра Караткевіча, зроблені десь у першій половині 70-х. З Володею Караткевічем ми одночасно вчилися на філологічному факультеті Київського університету — я на українському, він на російському відділі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Аж ось – ви­па­ло й їй нес­подіва­не щас­тя: ку­пив її у казні за безцінок давній зна­ко­мий – жид Герш­ко, при­че­пу­рив тро­хи зо­ко­ла об­лу­пані бо­ки, по­ла­тав, де поп­рог­ни­ва­ла, осе­лю – та й завів ши­нок. Що­неділі, щос­вя­та, а ча­сом і се­ред буд­ня, щоб не одс­та­ти од вельмож­но­го сусіди, – бен­ке­тує тут п’яне мо­ре тем­ної прос­то­ти… Оже ще й досі, під пізній вечір, по­ди­рає мо­роз по­за шку­рою ве­се­лих гу­ляк, як гля­нуть во­ни на хрест, що геть-геть зда­ле­ка чорніє над Ро­мо­да­ном… This file was created with BookDesigner program bookdesigner@the-ebook.org 02.07.2008
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Я мав зазначити коротко, як то було можливо на протягу кількадесят минут, головні моменти в давній нашій історії, що вимагають особливої уваги, і свою вихідну точку в вислідах історичних. Нарешті я хотів би сказати кілька слів про свою професію методологічну, спеціально для тих, що мають охоту студіювати зо мною історію viribus unitis.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”