1. У давньогрецькій міфології — велетні От та Ефіальт, сини Посейдона (або Алоея), які відзначилися неймовірною силою та зухвалістю; закували у кайдани бога війни Ареса, погрожували олімпійським богам і намагалися скинути на небо гори Осу та Пеліон, щоб дістатися до богинь Гери та Артеміди, за що були вбиті стрілами Аполлона (або Зевса).
2. (Переносно, книжн.) Про надзвичайно сильних, могутніх або зухвалих людей.