дідьків

1. (діал., заст.) Приналежний дідькові, діаволу; чортів, бісів.

2. (перен., розм.) Дуже сильний, надмірний за ступенем прояву (про почуття, явища тощо); жахливий, страхітливий.

Приклади:

Приклад 1:
Митарства здавались йому якимись поліцейськими конторами, повними рогатих і хвостатих дідьків. В надзвичайній красі з’являвся йому рай з якоюсь брамою з щирого золота й срібла, обсипаною дорогими камінцями, а за тією брамою він неначе бачив якийсь пишний садок з надзвичайним деревом і овощами, з райськими птицями, з зеленими левадами, де текли ріки з кришталю в золотих та срібних берегах.
— Самчук Улас, “Марія”