1. У біології — стан тимчасової призупинки розвитку, глибокого спокою або різкого уповільнення життєвих процесів у організмі, що виникає як пристосування для переживання несприятливих умов (наприклад, сезонних — зими, посухи).
2. У медицині — тимчасова зупинка або перерва в перебігу захворювання, у функціонуванні органу (наприклад, діапауза дихання).