діалог

1. Розмова двох або кількох осіб, обмін репліками між персонажами в художньому, драматичному, публіцистичному або науковому творі.

2. Літературний твір або його частина, написана у формі бесіди двох і більше персонажів.

3. Спілкування, обмін думками, переговори між двома сторонами (людьми, групами, державами тощо) з метою порозуміння, обговорення або вирішення питань.

Приклади:

Приклад 1:
3 «Тероро» (К.: Партвидав, 1932), з драми Ж. Ануя «Жайворонок» (про Жанну д’Арк) — зокрема класичний діалог Жанни з інквізитором про силу і слабкість людини. З монографії А. Лебедева «Чаадаєв» (М., 1965) — підкреслено вислів «покірний ентузіазм натовпу»; з виступів італійського комуніста-інтелектуала Антоніо Грамші — «диваки теперішнього — це мудреці майбутнього».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
За проблематикою, способом її розв’язання, характером образної символіки та складом співбесідників твір пов’язаний з діалогами «Бесѣда 2-я, нареченная Observa-toriam specula…» та «Діалог, или разглагол о древнем мірѣ», датованими 1772 р. Твір цікавий у літературному відношенні: пересипаний прислі-в*ями та іншими фольклорними ремінісценціями. У цьому творі Сковорода розвиває вчення про дві натури, про дві сторони всього сущого.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
4 Йдеться про діалог “Кільце”, який був відісланий B.C. Тевяшову раніше.
— Тютюнник Григорій, “Вир”