діалектик

1. Філософ, який дотримується діалектичного методу пізнання, або фахівець у галузі діалектики як вчення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення.

2. Людина, яка вміє вдало аргументувати, вести суперечку, знаходить розв’язання у протиріччях; майстер полеміки.

Приклади:

Приклад 1:
Відібравши дії голос, воно зробило її зрозумілою для всіх племен і народів і отак, обертаю­чи колосальні противенства, як довершений діалектик, зміцніло й привернуло до себе людські погляди та серця.Рябизна постатей, країн і часів, зведених на екран жез­лом німого чарівника, збуджувала в молодого письменни­ка, Степана Радченка, ту лоскотну суміш радості й погноблення, що опановує людину десь серед безконечного степу, коли ніч бри­нить неспійманими шепотами й розгортає пе­ред очі омани. Коли в залі гасла електрика, разом з перши­ми акордами оркестру хлопця обнімав такий настрій спо­глядання, і він пошепки проказував назву фільму, немов передчував у ній його зміст.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”