1. (у математиці) Процес знаходження діагональної матриці, подібної до даної квадратної матриці, або перетворення лінійного оператора на базисі з власних векторів, при якому його матриця набуває діагонального вигляду.
2. (у логіці та теорії множин) Метод доказу, заснований на діагональному аргументі Кантора, що використовується для доведення нерівнопотужності множини та її булеана або існування нерозв’язних задач.