караїм

1. Представник тюркомовного народу, що належить до корінних народів Криму, історично пов’язаного з караїмським релігійним вченням (караїмізмом), яке виникло на основі юдаїзму.

2. Послідовник релігійно-філософської течії караїмізму, що визнає священним текстом лише Танах (єврейське Писання) і відкидає усні традиції та авторитет рабинських тлумачень.

Приклади:

Приклад 1:
Тільки спраглий пустельник, моряк, робінзон, караїм — П’ють засмагу, як вина. І кров червоніє, і нащо За роботу їм братись, як сонце сьогодні — для них?
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”