1. Властивість або стан того, що є допустимим, припустимим; можливість прийняття чогось за певних умов або в певних межах.
2. У філософії та логіці — характеристика вислову, судження або припущення, яке може бути прийняте як можливе або правдоподібне без суворих доказів, часто як робоча гіпотеза.
3. У праві та офіційній діяльності — факт офіційного дозволу або права на участь у чомусь (наприклад, у конкурсі, змаганні), що набувається після виконання певних умов.