1. Діалектна фонетична особливість, що полягає у вимові голосного [о] після м’яких приголосних на початку слова як йотованого звука [йо] (на письмі часто через літеру «є»), наприклад: [йозеро], [йолудь] замість літературних [озеро], [олудь].
2. У лінгвістиці — явище неслогоутворюючого йота [j] перед голосним [о] на початку слова в окремих українських говірках, протиставлене літературній нормі, де в цій позиції вимовляється голосний [і] або поєднання [йі] (іотоване [і]).