кажучи

Приклад 1:
Не забуду добродушного сивоголового Феофана Скляра (його афоризми називалися в нас «склярозами»), неповторного каламбуриста Петра Довгалюка, розумного Миколу Сиваченка, не кажучи вже про осяйну подобу Леоніда Коваленка, іроніста й ідеаліста. Льонині дотепні репліки просто-таки озонували задушливу атмосферу ерзаців, напівправд і лицемірства.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Упродовж кількох років я напружено стежив за станов­ ленням цього непересічного суб’єкта, часами брав участь в його акціях та провокаціях і, щиро кажучи, не міг його не полюбити. Користуючись деякими своїми знайомствами в сусідніх європейських країнах, я зумів призбирати певні відомості про Стахову діяльність того таємничого періоду, що його, не без дешевих красивостей, автор статті в «Ідеї XXI» розташував «між тією ранньою осінню та наступною ранньою весною».
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Все те, що я чую од вас, це — кажучи вашими таки словами — tristitia omnis animalis post coitum. Але ж треба думати, що вчорашньої авантури у вас не буде вже знов ані сьогодні, ані взавтра, ані післявзавтрього… Так?
— Тютюнник Григорій, “Вир”