кадр

Приклад 1:
А от порівняно недавній кадр. Принесла Кочурові 1-й том наукового видання творів Стуса — чи не найсокровеннішу свою працю.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— хто видав таке говорити на свою любов, навiть якщо затоптана, навiть якщо минула, i переїхала тебе навпiл, як ваговоз пса на дорозi, як мене, тодi взимку — перелiт через Атлантику: до п’ятої ранку, до самого таксi в аеропорт я чекала — дзвiнка, якщо не одвiрного (тисячу разiв, до виснаження, прокручений уявою кадр: вiдчиняю дверi — i на порозi стоїш ти, ледве стримуючи ввiгнутими кутиками вуст несамовито‑радiсне свiтло, що рветься з лиця назовнi: нарештi, ах ти Господи, ну роздягайся, ну як же можна було так, ах ти, бiдо одна ходиш, ну що сталося, а я так перемучилася, думала, з ума зiйду! ), — то бодай телефонного дзвiнка, слова, голосу, — кiнчика нитки, за який ухопившись, потягла б розмотуватись за собою з континента на континент, невже?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”