дилогія

1. Літературний, музичний або кінематографічний твір, що складається з двох самостійних, але об’єднаних загальною темою, сюжетом або героями частин.

2. У давньогрецькій літературі: драматичний твір, що складався з двох трагедій, поставлених одним автором на конкурсі.

Приклади:

Приклад 1:
Подальшими жанрово-стильовими пошуками позначені 90-ті роки ХІХ ст., коли з-під пера репрезантів української прози почали з’являтися історичні твори широкого хронологічного та проблемно-тематичного діапазону: повість «Захар Беркут» (1883) І. Франка, повісті «Облога Буші» (1891), «Червоный диявол» (1896), «Заклятий скарб» (1900), «Первые коршуны» (1900), «Останні орли» (1901), «Разбойник Кар-мелюк» (1903), трилогія «Богдан Хмельницький» (1894—1897), дилогія «Молодость Мазепы» (1893), «Руина» (1899) М. Старицького, романи «Князь Єремія Вишневецький» (1897) та «Гетьман Іван Виговський» (1898) І. Нечуя-Левицького та ін. Автори історичних творів другої половини ХІХ ст.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”