дилиння

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

2. (заст., діал.) Місцевість, поросла дилиною (деревними пагонами, чагарником, густим лісом).

Приклади:

Приклад 1:
Хати були порядно обгороджені і харно удержувані; стіни з гладкого дилиння, не обмазаного глиною, але кілька разів до року митого і скобленого річними черепницями; тільки там, де одна дилина сходилася з другою, в вузьких пасмугах стіни були поліплені глиною і побілені паленим вапном, і виглядали дуже гарно серед зелених верб і груш. При вході до кождого дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”