Приклад 1:
Аж тоді впізнав майже на дотик потребу щось наговорити в цей диктофон. Так от, позавчора, великопісної середи увечері, я врешті вийшов на Швабінґ, на залиту ще дразливішими вогнями Леопольдштрассе.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
: молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеґраунду, якщо такий музей буде створено; — черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені; — запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кан- тичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові; — валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балет мейстерові вар’єте «Чорна киця»; — диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України; — газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом — барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою». Що стосується снайперської гвинтівки «Смерть у Вене ції», то вона не є моєю власністю, і я нею не розпоряджаюся.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
), на письмовому столі залишає окуляри, дивиться на себе в дзеркало, тоді одягає інші окуляри, нові, знову дивиться на себе, показує собі, дзеркалові та цілому світові язика, ще раз оглядає кімнату, диктофон ще крутиться, він тихо (безшелесно!) виходить у коридор, його кроки приглушені товстими килимами, він скрадається сходами, прослизає повз рецепцію і заснулого в ній мурина, схожого на царя Katnapa й на Отелло водночас, мурин розплющує очі, але пізно, вже пізно, вхідні двері саме закрилися за кимось, за ким, за ним, за цим вічним утікачем, ну що, як там, Венеція чудова і рання, канали пахнуть водою, на небі розвиднілось, вітер з лагуни повний розквітлими гаями, весна тільки починається, і півжиття ще попереду… Липень 1995р- Ю.А Народився I960 року7 в Станіславі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
