1. Властивість або якість того, що є кабінетним; відірваність від практики, життя, реальності; теоретичність, абстрактність, що виникає в результаті замкненості в науковому чи службовому кабінеті.
2. (У політиці, публіцистиці) Стиль роботи або підхід, що ґрунтується на прийнятті рішень виключно на основі документів і звітів без безпосереднього вивчення ситуації на місцях, без зв’язку з практикою.