жид

1. Застаріла назва представника єврейського народу, що вживалася в українській мові до середини XX століття; у сучасній мові має образливий, зневажливий відтінок і вважається неприйнятною, замінена нейтральним терміном «єврей».

2. У переносному значенні — скупа, жадібна людина (застаріле, образливо).

Приклади:

Приклад 1:
Не­дов­го й місця шу­кав: за­раз жид зле­бе­нив йо­го та зап­ра­вив у пош­тарі. Добре Ос­та­пові.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Аж ось – ви­па­ло й їй нес­подіва­не щас­тя: ку­пив її у казні за безцінок давній зна­ко­мий – жид Герш­ко, при­че­пу­рив тро­хи зо­ко­ла об­лу­пані бо­ки, по­ла­тав, де поп­рог­ни­ва­ла, осе­лю – та й завів ши­нок. Що­неділі, щос­вя­та, а ча­сом і се­ред буд­ня, щоб не одс­та­ти од вельмож­но­го сусіди, – бен­ке­тує тут п’яне мо­ре тем­ної прос­то­ти… Оже ще й досі, під пізній вечір, по­ди­рає мо­роз по­за шку­рою ве­се­лих гу­ляк, як гля­нуть во­ни на хрест, що геть-геть зда­ле­ка чорніє над Ро­мо­да­ном… This file was created with BookDesigner program bookdesigner@the-ebook.org 02.07.2008
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Отак уранці жид поганий Над козаком коверзував. Undo: Тільки-но я ступив на землю, як позад мене зарипіли зчеплення-з’єднання-пружини, і поїзд рушив.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”