живчик

Приклад 1:
І шклиться неба висліпла полуда — тверда труна живих, як живчик, барв. Бреде зоря — сновида і приблуда — одержаний задурно щедрий дар.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, i коли розчепiрюю пальцi, то вони негайно починають жити самостiйним життям, ворушачись кожен зосiбна, нiби натягненi на порiзненi, в незгiдних ритмах посмикуванi ниточки, я вже мовчу про бубнявi, як у пiдлiтка, рожевi прищi, котрими зацвiтають обличчя i плечi, i нема на те ради, — горопашне тiло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, i заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама‑одна в чужiй країнi й чужому мiстi, в порожнiй квартирi, де телефон озивається хiба на те, щоб запропонувати тобi — рiдкiсна нагода, тiльки на цьому тижнi! — ко‑ло‑саль‑ну знижку на передплату мiсцевої газети, i звiд‑ки вигрiбаєшся тричi на тиждень — до унiверситету, де пiвдюжини охайних, взутих у бiлi шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих i дезодорованих американських дiтлахiв iз здоровими, аж вогкими шкiрою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди‑сюди по аудиторiї, поглядами акварiумних рибок, щось там — один Бiг вiдає, що!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Над всiм панує тiльки ритмiчний, стриманий шум, спокiйний, певний у собi, як живчик вiчностi. Як крила тих вiтрякiв, що чорнiють над полем: байдужно i безупинно роблять в повiтрi круг, немов говорять: так буде вiчно… так буде вiчно… in saecula saeculorum… in saecula saeculorum… [1] * * * Пiзно я повертався додому.
— Невідомий автор, “178 Intermezzo Mikhailo Kotsiubinskii”